-1
0

Предыдущие части

У Капулівці жила-була така собі дівчинка. Звали її Софійка.

У дитинстві це була дуже вертлява дівчинка. Така бідкувата, та ще й шкоди любила чинить.  Але ж і гарна була така, що її не лаяв ніхто, тільки пальцем хитали: ну-ну-ну.

Як стало їй десь шістнадцять років, такою красою задівочилась, що годі й казати.

А навпроти жив такий собі Семен, шинкаря син.

Той був хоч і козацького роду, але до війська не вступав. Такий собі вільний гайдамака. Але ж, дужий і кмітливий.

Йому подобалася Софія. Він був на три роки старший за неї. Але ж дівчина до нього тільки сміялась.

А тут, трохи далі від Софійчиної хати, оселився з батьками гарний парубок Іван.

Іван був не з місцевих, десь з Слобожанщини.

Він був вже дорослий. Шістнадцять років.

Іван два рази ходив зимувати з батьком на Січ. А  рік потому вони приїхали у Капулівку, бо батькові тут треба було розташуватися по військовій справі.

Коли Софія бачила Івана, одразу червоніла. Той теж, якось  ніяковів, нічого не міг казати, тільки чемно вітався.

ОН. Четвёртая часть.

Якось на лаві біля криниці сиділи три баби: баба Хима, баба Параска, та Тимошенчиха.

Трохи подалі, за хатою, біля липи стояли Іван та Софія, та й милувалися.

Тимошенчиха розповідала бабам, як батьки той Софії, рік потому, возили її до Києва у Лавру. Бо, перед тим, вона ледь не втопла й дуже злякалась. Трошки не в собі сталася. Бувало, може годинами сидіти й перед собою дивитись. А як їй у очі подивишся, — та й краще і не робить цього.

Звузивши очі, Тимошенчиха казала:

— Ото ж,  як ходила з дівчатами на Івана Купала, трохи не втонула. Та й як почала кричати, що її тягне! Та й геть під воду пішла. Ледь устигли…

— То ж біснувата вона. Кажуть наш поп вичитувати її не взявся. Отож до Отця Настоятєля повезли, —  додала баба Хима.

— От бідолашна, — хитала в боки головою баба Параска.

Праздник Ивана Купала на Украине

Праздник Ивана Купала на Украине

Тоді баба Хима, яка геть усе знала про всіх, розповіла як Іван відвадив Семена:

— А вона йому й каже: Та чи ти справний козак? Он Сірко, — той  козак, хоч менший за тебе.

А той Семен як лясне її по сраці!  А вона за руку його схопила. А той її до себе силоміць так притулив. Та й каже: та я, мовляв, того Сірка мотав за вуса та й крутив навколо себе.

А тут з-за рогу той Сірко як вискочить! Той відпустив її, та й каже до Івана, гонорливо так: чого тобі?

А той йому у очі так подивився.  Той його й забоявся. От. Та й каже, що то він пошуткував.

 

У той час прийшов війною кримський хан.

Іванові, як й іншим козакам, судилося йти йому на відсіч.

Він прощався з Софією, перед тим, як сісти на коня.

Вони стояли під липою, серйозно дивлячись друг другу у вічі.

Іван притиснув її руку до своїх грудей, та й прошепотів:

— Прислухайся, квітонько люба, як серце у грудях гуде. Чи будеш на мене чекати?

— Я дочекаюсь тебе.

 

Знов ті ж баби сиднем сиділи біля криниці.

— От молоді. Бач воно як, — плакала від  умілєнья баба Параска.

1
Комментировать

Пожалуйста, авторизуйтесь чтобы добавить комментарий.
1 Цепочка комментария
0 Ответы по цепочке
0 Последователи
 
Популярнейший комментарий
Цепочка актуального комментария
1 Авторы комментариев
boroda Авторы недавних комментариев
  Подписаться  
новее старее большинство голосов
Уведомление о
boroda

Не много по оформлению.
Специально для вас коллега набор тегов для других частей, просто копируйте здесь и вставляйте:
альтернативная Украина, Иван Сирко, казак, Крымское ханство, ОН, украинские казаки, Фентези, Хисторикал фэнтэзи
И ещё все статьи должны содержать иллюстрации. Можете сделать одну для всех частей в виде обложки. Но иллюстрации быть должны.
Ну и последнее было бы не плохо сделать нормальное название которое бы хоть как то отражало содержание рассказа.

×
Зарегистрировать новую учетную запись
Сбросить пароль
Compare items
  • Включить общее количество Поделиться (0)
Сравнить